Статья 335. Нарушение уставных правил взаимоотношений между военнослужащими при отсутствии между ними отношений подчиненности

Комментарий к Ст. 335 Уголовного кодекса

1. Объективная сторона данного состава состоит в нарушении уставных правил взаимоотношений между военнослужащими при отсутствии между ними субординации. Правила взаимоотношений между военнослужащими регламентируются Уставом внутренней службы Вооруженных Сил РФ, утвержденным Указом Президента РФ от 10 ноября 2007 г. N 1495.

Нарушение уставных правил взаимоотношений между военнослужащими должно быть связано с унижением чести и достоинства, издевательством над потерпевшим либо сопряжено с насилием.

Унижением чести и достоинства является умаление достоинства потерпевшего, подрыв его репутации и проч.

Издевательство представляет собой злую насмешку, глумление над виновным. Оно может осуществляться в пристойном виде, хотя по своему содержанию является циничным и оскорбительным, глубоко ранящим психику человека.

Насилие может быть как физическим (побои, легкий вред здоровью, ограничение свободы и др.), так и психическим (различного рода угрозы).

Читайте также:  Как составить юридически грамотное заявление в полицию о побоях? Жизненно важные моменты

2. Деяние окончено с момента нарушения уставных правил взаимоотношений между военнослужащими.

3. Субъектом является военнослужащий, нарушающий уставные правила взаимоотношений с другим военнослужащим, при отсутствии между ними отношений подчиненности.

4. Наличие тяжких последствий (ч. 3) должно быть установлено в приговоре суда. Ими могут признаваться причинение тяжкого вреда здоровью потерпевшего, причинение смерти по неосторожности, самоубийство потерпевшего и т.д.

Судебная практика по статье 335 УК РФ

Апелляционное определение Судебной коллегии по уголовным делам Верховного Суда РФ от 25.12.2018 N 66-АПУ18-23
10 января 2014 года по ч. 3 ст. 335 УК РФ к 3 годам лишения свободы, освобожденного 9 января 2020 года по отбытии срока, осужден к лишению свободы по п. «з» ч. 2 ст. 105 УК РФ к 14 годам с ограничением свободы на 1 год 4 месяца; по п. «в» ч. 4 ст. 162 УК РФ к 10 годам с ограничением свободы на 1 год со штрафом 100 000 рублей.

Апелляционное определение Судебной коллегии по уголовным делам Верховного Суда Российской Федерации от 12.03.2019 N 33-АПУ19-8сп

— осужденный Шашков Р.М. и адвокат Ефремова Ю.В. просят приговор в отношении Шашкова Р.М. отменить с передачей дела на новое судебное рассмотрение, указывая на то, что по делу были нарушены требования уголовно-процессуального закона, был неправильно применен уголовный закон, а назначенное Шашкову Р.М. наказание является чрезмерно суровым. Вопреки требованиям ст. 335 ч. 7 УК РФ в присутствии присяжных заседателей было исследовано неотносимое к делу доказательство — видеозапись с участием потерпевшей Б. и с информацией о ранее совершенных на потерпевших разбойных нападениях, которые в обвинение осужденным не вменялись. В судебном заседании в присутствии присяжных заседателей исследовались данные о личности В. его родственных связях с В., прозвучала информация об употреблении указанными лицами наркотических средств. Судом необоснованно отклонено ходатайство стороны защиты о допросе свидетеля З. В нарушение требований ч. 1 ст. 339 УПК РФ перед присяжными был поставлен один вопрос о виновности в совершении преступлений в отношении потерпевших Б., а не три, как того требует закон. Кроме того, в этом едином вопросе объединены два вопроса, связанные как с разбоем, так и с убийством. Из вопроса N 2 присяжные исключили слова о том, что Шашков «после обнаружения находившейся в доме Б. на улице возле дома договорился с Вербицким на продолжение завладения имуществом и причинение смерти данной потерпевшей». Несмотря на это, суд не исключил из квалификации действий Шашкова совершения разбоя группой лиц по предварительному сговору. Вывод суда об отсутствии оснований для назначения Шашкову наказания с применением правил, предусмотренных ст. УК РФ является необоснованным, поскольку он активно содействовал раскрытию преступлений, изобличению соучастников, имеет малолетнего ребенка и страдает тяжелыми заболеваниями;

Апелляционное определение Судебной коллегии по уголовным делам Верховного Суда РФ от 21.08.2018 N 20-АПУ18-5

Между тем, Алиев был осужден за тяжкое преступление, предусмотренное ч. 3 ст. 335 УК РФ. Согласно п. «г» ч. 2 ст. УК РФ в редакции, действовавшей на момент совершения преступления, судимость в отношении лица, осужденного к лишению свободы за тяжкое преступление погашается по истечении 6 лет. Освободился Алиев из мест лишения свободы 5 марта 2009 года. Следовательно, судимость Алиева по приговору от 19 марта 2007 года погасилась 5 марта 2015 года.

Что делать, если военнослужащий столкнулся с насилием в армии?

Уголовный кодекс Российской Федерации содержит множество составов преступления, которые связаны с причинением вреда военнослужащему — от оскорбления до нанесения вреда здоровью.

Если военнослужащий позвонил, и вы по разговору понимаете, что он стал жертвой преступления, спросите, удобно ли ему сейчас говорить, один ли он находится в помещении? Иногда военнослужащий не может открыто сообщить по телефону о факте преступления, например, потому что его могут услышать. В таком случае постарайтесь задавать вопросы так, чтобы он мог отвечать на них «да» или «нет». Попросите прислать, если это возможно, подробное описание ситуации в SMS-сообщении.

Если в отношении военнослужащего совершено преступление, узнайте фамилии тех, кто его совершил, попросите детально описать место происшествия, а также действия преступников, например, кто, куда и как наносил удары, кто присутствовал при избиении (кто мог бы выступить свидетелями), остались ли следы побоев на теле и т.п.

Задавайте вопросы четко — в идеале так, чтобы на них было возможно дать только однозначный ответ. Не домысливайте ничего сами!

Необходимо определить тех свидетелей преступления, которые дадут правдивые показания. Некоторые сослуживцы могут по дружбе заступиться за обидчиков вашего родственника и давать ложные показания, которые в будущем будет сложно опровергать. Поэтому спросите военнослужащего о том, каким свидетелям можно доверять — именно их нужно будет указать в заявлении о преступлении.

Важно выяснить и отношение командования части к подобным инцидентам: в одной ситуации офицеры могут самостоятельно принять все необходимые меры для обеспечения безопасности военнослужащего и уголовного преследования преступника, а в другой — попытаться скрыть преступление.

Читайте также:  Возраст сексуального согласия – со скольки лет можно заниматься интимной жизнью?

Что посоветовать военнослужащему в случае нанесения ему побоев?

Объясните родственнику, что ему нужно попытаться зафиксировать следы побоев: снять видео на мобильный телефон или, в идеале, обратиться в медицинскую службу роты, если это возможно и безопасно.

Сообщите также о том, что ему и свидетелям преступления по закону должны обеспечить безопасность, поэтому, когда в часть приедут сотрудники военной прокуратуры или следователи, не нужно бояться давать им правдивые показания. Военнослужащему стоит попытаться заранее предупредить сослуживцев об этом.

Что делать после сообщения военнослужащего о побоях?

Необходимо сразу же позвонить дежурному прокурору и сообщить о преступлении. Попросите прокуратуру принять меры по обеспечению безопасности военнослужащего и на время проверки откомандировать его в другую воинскую часть. Также обратитесь на «горячую линию» правозащитной организации, после чего начните структурировать всю информацию на бумаге, чтобы подать официальное заявление в военную прокуратуру и в следственные органы. Письменно изложите все известные вам обстоятельства и направьте заявление в военно-следственное управление Следственного отдела Следственного комитета Российской Федерации в соответствующем гарнизоне, где служит ваш родственник или друг. Заявление необходимо продублировать в военную прокуратуру или местному Уполномоченному по правам человека.

Имеет смысл написать заявление на имя командования воинской части с просьбой направить военнослужащего на военно-врачебную комиссию (ВВК) с целью определения категории годности, так как подобный инцидент мог повлиять на состояние его здоровья. Найдите медицинские документы вашего родственника, вспомните все заболевания, которые он перенес до призыва, и приложите копии медицинских документов к заявлению.

Как действовать в случаях вымогательства?

Вымогательство в армии возможно как со стороны сослуживцев (требования перечислить деньги на карту или на телефон, вымогательство личных вещей и т.п.), так и со стороны офицеров (требование заплатить за замену изношенных элементов обмундирования, оплата увольнительных или права не идти в наряд и т.п.).

По фактам вымогательства нужно обращаться в военную полицию, военную прокуратуру и военно-следственное управление. Важно заручиться поддержкой тех сослуживцев, кто готов подтвердить факты вымогательства. Также можно сделать диктофонную запись и передать ее в правозащитную организацию.

Вымогательство наказывается по статье 163 УК РФ (до 4 лет лишения свободы). При вымогательстве старшим по званию и должности с применением насилия, подобные действия могут быть квалифицированы как превышение должностных полномочий с применением насилия (ст. 163 и ч. 3 ст. 286 УК РФ).

Очень важно не ограничиваться лишь написанием заявления о вымогательстве. Следует рассказать об этом сослуживцам, а во время проведения проверки — давать объективные объяснения, излагать все подробности и детали.

Правоохранительные органы: к кому обратиться?

При обращении в правоохранительные органы необходимо понимать различие их полномочий, а также учитывать их территориальную подведомственность. В таблице ниже представлена информация о сфере деятельности разных госорганов и обзор ситуаций, в которых можно к ним обратиться.

Справочник ведомств на карте.

Госорган Компетенция В какой ситуации обращаться? Военная прокуратура Органы военной прокуратуры осущест­вляют общий надзор за соблюдением зако­нодательства в Воору­женных силах РФ. Кро­ме того, прокуратура осуществляет контроль действий следственных органов при расследо­вании преступлений, а также представляет обвинение в уголов­ном процессе В любой, требующей вмешательства правоохранительных органов Военно-следственный отдел Следственного комитета Осуществляет уголов­ное преследование военнослужащих, совершивших пре­ступление, иных лиц, совершивших престу­пления против воен­нослужащих, а также расследует преступле­ния гражданских лиц, связанных с военными ведомствами При совершении преступления против военнослужащего Уполномоченный по правам человека (омбудсмен) Институт Уполномо­ченного по правам че­ловека создан в целях обеспечения гаран­тий государственной защиты прав и свобод граждан, их соблю­дения и уважения госорганами, органами местного самоуправ­ления и чиновниками Несмотря на то, что ком­петенция омбудсменов скорее сводится к ана­лизу ситуации с правами человека, часто именно они решают многие про­блемы. Не будет лишним дополнительно направ­лять ваши обращения в аппарат региональ­ного уполномоченного или Уполномоченного по правам человека в РФ

Более подробную инструкцию читайте в разделе «В помощь пострадавшему».

«Горячие линии» правозащитных организаций, на которые можно обратиться:

Правозащитная организация «Солдатские матери Санкт-Петербурга»
+7
Правозащитная группа «Гражданин и Армия» (Москва) +7 (917) 517-27-72

Мы не берем ни копейки денег за нашу работу, поэтому очень ценим вашу регулярную поддержку.

Читайте также:  Как проходит процедура помилования президентом России

Коментар до статті 335. Ухилення від призову на строкову військову

службу

Ухилення від призову на строкову військову службу-

карається обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Об’єкт злочину — порядок комплектування ЗС та інших військових формувань. Щодо поняття останніх див коментар до ст. 401.

2 Об’єктивна сторона злочину проявляється в ухиленні від призову на строкову військову службу шляхом дп або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов’язку вчинюється шляхом вчинення активних дій).

Призов на строкову військову службу — це передбачений чинним законодавством України спосіб комплектування ЗС та деяких інших військових формувань України (неконтрактний спосіб комплектування).

Спосіб вчинення злочину, передбаченого ст. 335, може бути різним, але визначення конкретного способу має значення для правильного визначення моменту закінчення злочину. Так, вказані дії можуть полягати в самокаліченні, симуляції хвороби, підробленні документів (зміст відповідних понять див у коментарі до ст. 409), іншому обмані (скажімо, у доведенні до членів призовної комісії завідомо неправдивих відомостей про смерть чи тяжку хворобу близького родича тощо або у свідомому замовчуванні яких-небудь відомостей), а так само в прямій відмові від несення обов’язків військової служби, і в таких випадках злочин є закінченим з моменту отримання повного або тимчасового звільнення від військової служби. При цьому самі самокалічення, симуляція хвороби, підробка документів, інший обман можуть за наявності відповідних підстав кваліфікуватися як замах на ухилення від призову на строкову військову службу. У разі ж, якщо наявними є ознаки лише готування. До вчинення цього злочину, то кримінальна відповідальність згідно з ч. 2 ст. 14 виключається.

При ухиленні шляхом бездіяльності, коли призовник без поважних причин не прибуває у строки, встановлені військовим комісаріатом та вказані у повістці, до призовної дільниці для відправлення у військову частину, злочин є закінченим з моменту нез’явлення призовника до призовної дільниці. Поважними причинами нез’явлення у даному випадку вважаються такі, що підтверджуються відповідними документами: а) перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина або інші обставини, що позбавили громадянина можливості особисто прибути у вказані пункт і строк;

б) смерть або тяжка хвороба його близького родича.

Незгода призовника з рішенням комісії у справах альтернативної служби про відмову в проходженні ним такої служби та оскарження такого рішення в судовому порядку не звільняють особу від обов’язку з’явитися для проходження строкової військової служби.

Нез’явлення військовозобов’язаного або призовника до військового комісаріату без поважних причин не для відправлення у військову частину у зв’язку з призовом на строкову військову службу, а за іншим викликом тягне адміністративну відповідальність за ст. 210 КАП. За цією ж статтею військовозобов’язаний або призовник несуть відповідальність за ухилення від подання до військового комісаріату відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, навіть якщо це вчинено ними з метою ухилення в майбутньому від призову на військову службу (адже готування до вчинення злочину, передбаченого ст. 335, не тягне кримінальної відповідальності).

Службові особи органів реєстрації актів громадянського стану за неподання військовим комісаріатам відомостей про зміну призовниками прізвища, імені, по батькові, про внесення до реєстрації актів громадянського стану змін про дату і місце їх народження несуть адміністративну відповідальність за ч. 2 ст. 211-6, керівники або інші відповідальні за військово-облікову роботу службові особи за несвоєчасне подання у військові комісаріати документів на жильців, які є призовниками, для оформлення взяття на військовий облік — за ст. 211-5, а за перешкодження своєчасній явці призовників на збірні пункти чи призовні ділянки — за ст. 211-4 КАП. Якщо ж вказані дії вчинено з метою сприяння призовникові в ухиленні від призову на військову службу, зазначені особи повинні нести відповідальність за пособництво в ухиленні від призову на строкову військову службу (ст. ст. 27 і 335).

Початком перебування на військовій службі для призовників і офіцерів, що призиваються із запасу, є день прибуття до військового комісаріату для відправлення у військову частину. Тому особа, яка прибула на призовний пункт для відправлення у військову частину, але вже після цього ухилилась від відправлення у війська, є військовослужбовцем і її дії треба кваліфікувати за ст. ст. 407, 408

або 409.

3. Суб’єктом злочину є громадянин України, який підлягає черговому призову на строкову військову службу; призовник або офіцер, що призивається із запасу, у т.ч. такий, що перебуває на тимчасовому обліку у військовому комісаріаті або без законних підстав

не перебуває на військовому обліку взагалі.

Не піддягають призову на строкову військову службу, тобто не е суб’єктами розглядуваного злочину особи; які не досягли 18 років або на день відправки на строкову військову службу вже досягли 25 років (офіцери — 3О років); які визнані за станом здоров’я непридатними до військової служби в мирний час; батько (мати), рідний брат чи сестра яких загинули чи померли або є інвалідами, якщо інвалідність настала під час проходження військової служби;

які пройшли військову службу в інших державах; які закінчили курс навчання за програмою підготовки офіцерського складу або прапорщиків в навчальних закладах МВС, СБ, інших військових формувань та мають військові чи спеціальні звання; щодо яких ведеться дізнання чи попереднє (досудове) слідство або криміальна справа розглядається судом — до прийняття відповідного рішення;

яких засуджено до позбавлення волі (при цьому повторне ухилення від призову на строкову військову службу після відбуття покарання (крім позбавлення волі) за такий злочин не звільняє особу від кримінальної відповідальності); особи жіночої статі.

Підлягають виключенню з військового обліку особи, засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів. Тому вони не можуть бути суб’єктами ухилення від призову на строкову військову службу.

Особи, виконання якими військового обов’язку суперечить їхнім релігійним переконанням та які належать до діючих відповідно до законодавства України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, проходять невійськову (альтернативну) службу на підставі рішення комісій у справах альтернативної служби. Такі особи можуть стати суб’єктами ухилення від призову на строкову військову службу лише у випадку, коли вказане рішення було скасоване у зв’язку з тим, що ці особи ухилилися від проходження альтернативної служби або під час її проходження брали участь у страйку, займалися підприємницькою діяльністю, навчалися в установах освіти (крім середніх або вищих установ освіти з вечірньою чи заочною формами навчання).

Особи, які мають духовний сан, але не мають посади в одній із зареєстрованих релігійних конфесій, також призиваються на строкову військову службу і, відповідно, є суб’єктами розглядуваного злочину. Не є обставиною, що звільняє громадянина України від військового обов’язку, й те, що він проживає за кордоном.

Не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ухилення від призову на строкову військову службу особи, яким за рішенням призовної комісії була надана відповідна відстрочка: а) за сімейними обставинами; б) за станом здоров’я; в) для продовження навчання; г) у зв’язку з депутатською діяльністю і діяльністю як сільських, селищних і міських голів; д) на період роботи за спеціальністю за основним місцем роботи призовникам — педагогічним працівникам з вищою педагогічною освітою у загальноосвітніх

навчальних закладах; е) в інших випадках, визначених законом, — Протягом дії відстрочки.

Особа, яка підмовила призовника до самокалічення, симуляції хвороби, підроблення документів, іншого обману, до прямої відмови від несення обов’язків військової служби чи до нез’явлення до призовної дільниці, організувала цей злочин, сприяла його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, переховувала призовника, притягується до відповідальності за ст. ст. 27 і 335, а за відповідних обставин і за ст. ст. 121, 122, 125, 130, 133 (якщо, скажімо, самокалічення було вчинене з допомогою такої особи), 358 чи 366 (якщо нею було підроблено

Читайте также:  Статья 30. Злостное уклонение от отбывания обязательных работ

відповідні документи).

4. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 335, характеризується виною у вигляді прямого умислу. Якщо призовник Не з’явився на призовний пункт у зв’язку з тим, що, скажімо, своєчасно не отримав повістку, кримінальна відповідальність виключається.

Конституція України (ст. 65).

Закон України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» в редакції від 18 червня 1999р. (ст. ст. 1, 15, 17, 18, 19, 24, ч. 5 ст. 37).

Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу» в редакції від

18 лютого 1999р. (ст. ст. 2, 8, 12).

Положення про військовий облік військовозобов’язаних і призовників. Затверджене постановою КМ № 377 від 9 червня 1994 р. Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби. Положення про комісїї у справах альтернативної (невійськової) служби. Перелік підприємств, установ, організацій, що перебувають у державній або комунальній власності, на яких громадяни можуть проходити альтернативну (невійськову) службу Перелік релігійних організацій, віровчення яких ну допускає користування зброєю. Затверджені постановою КМ № 2066 від 10 листопади 1999 р.

Положення про підготовку і проведення призову громодян України на строкову військову службу. Додаток до наказу М0 № 1 від 4 січня 1995 р.

Інструкція з військового обліку військовозобов’язаних і призовників в органах місцевого самоврядування. Затверджена наказом МО № 166 від 27 червня 1995 р.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Яндекс.Метрика